Травоїдні ссавці, що мешкають у зоні відчуження Чорнобильської АЕС
Лось у Чорнобильській зоні відчуження
Лось поширений у лісовій, лісостеповій зоні та на околицях степу північної півкулі планети. Являється звичайним представником тварин льодовикового періоду, який зберігся у достатній кількості на території Чорнобильської зони відчуження.
Благородні олені живуть в лісах, лісостепах, степах, напівпустелях та пустелях тримаючись при річкової рослинності. Харчування складається не менш ніж з 300 видів рослин, головним чином траву, листя, пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності.
Благородний олень у Чорнобильській зоні відчуження
Являється типовим мешканцем цього регіону у льодовиковий період. Зберігся у Чорнобильській зоні відчуження, має не велику популяцію.
При необхідності збільшення чисельності у створеному парку, є у достатній кількості в заповідниках Асканія - Нова та на острові Бірючому.
Дикий кабан (Sus scrofa)
Дикий кабан - всеїдний, парнокопитний, не жуйний ссавець. Має один з найширших ареалів серед наземних ссавців, цей вид зустрічається на всіх континентах - у широколистяних та мішаних лісах материкової Середньої Європи (від Атлантики до Уралу), Середземномор'ї (включаючи окремі райони Північної Африки, у тому числі Атлас і Кіренаїку), степових районах Євразії, Середньої Азії, на північному сході Передньої Азії; на півночі він доходить до 50° с. ш., на сході до Амура і Гімалаїв.
Дикий кабан у Чорнобильській зоні відчуження
Являється звичайним представником мегафауни льодовикового періоду. Мешкає у достатній кількості на території Чорнобильської зони.
Зубр - найважчий та самий великий наземний ссавець Європи і останній європейський представник диких биків. Довжина його тіла може досягати 330 см, висота в холці - двох метрів, а вага - однієї тонни. Початковий ареал зубрів поширювався від Піренейського півострова до Західного Сибіру і включав також Англію і південну Скандинавію. У цьому великому ареалі зубри населяли не тільки ліси, а й відкриті місцевості. Лише через інтенсивне полювання людиною зубр став звіром, що зустрічається тільки в густих лісах.
Зубр у зимовий час в зоні відчуження
{youtube}https://www.youtube.com/watch?v=xiCyJXOVgK8{/youtube}
{youtube}https://www.youtube.com/watch?v=NQJhFJ_cYBA{/youtube}
Зубри живуть невеликими стадами величиною від трьох до двадцяти тварин, що складаються в основному з самок і молодих телят. Лідером у стаді зубрів є самка. Самці воліють жити поодинці і приєднуються до стада тільки під час яру для спарювання. У весняно-літній період зубри тримаються в місцях з різнотрав'ям і харчуються переважно травою, зрідка і корою дерев. Восени проживають в дібровах. Взимку вони розкопують корм з-під снігу рогами або копитами, мордою роблять ямки в снігу, поїдають гілки, кору, пагони рослин, іноді навіть хвою, гриби і лишайники. Склад кормових рослин зубрів відносно невеликий - близько 400 видів.
Зубр - звичайний представник фауни льодовикового періоду регіону ЧАЕС. У 1996 році у білоруську частину зони відчуження поселили зубрів, які успішно прижилися; до 2008 року поголів'я зубрів налічувало вже 68 особин. Потребує розселення на Українській частини зони відчуження.
Довжина тіла коня Пржевальського досягає 200 см, в холці в середньому 130 см. Вага досягає 300 - 350 кг. Кінцівкі темні, грива коротка - стояча, чолка відсутня, хвіст при основі (тобто ріпіця) без Довгого волосся. Коні Пржевальського ведуть стадний спосіб життя. Вони формують невеликі стада 5 - 15 голів з кількох кобил і лошат; на чолі стада стоїть сильний дорослий жеребець.
Кінь Пржевальського в зимовий час у зоні відчуження
Відеосюжет про коней Пржевальського, що мешкають у Чорнобильській зоні.
(Автор відео - chornobyl.in.ua) відео знято в лютому 2009 року.
{youtube}https://www.youtube.com/watch?v=4gGcQsQ3PH0{/youtube}
Табун коней Пржевальського
Існувало три підвиди коня Пржевальського: лісовий тарпан, степовий тарпан і власне кінь Пржевальського. Кінь Прежевальського є найкращим та єдиним замінником мимерлого Тарпана на території ЧАЕС. У 1998 році в українську частину зони відчуження переселили з Асканії-Нови кілька коней Пржевальського (10 жеребців і 18 кобил). Вони виявилися цілком пристосованими до життя серед болотистих лісів - незважаючи на те, що 6 коней загинули при транспортуванні, що залишилися, успішно акліматизувалися і дали потомство. До 2004 року налічувалося вже 65 коней Пржевальського.Є у достатній кількості у заповіднику Асканія - Нова. Потребує збільшення популяції шляхом розселення на території зони ЧАЕС .
В даний час (2015 рік) на території Зони ЧАЕС мешкає близько 100 особин.
Не великий витончений олень з порівняно коротким тулубом, задня частина якого дещо товще і вище передньої. Маса тіла у самців - 22-32 кг, довжина тіла - 108-126 см, висота в холці - 66-81 см - самиці трохи менше, але вцілому статевий деморфізм виражений слабо. Європейська козуля населяє змішані і листяні ліси різноманітного типу і лісостеп. У чисто хвойному лісі зустрічається лише при наявності листяного підліска. Віддає перевагу, найбільш кормовим місцям, ділянки світлого розрідженого лісу, з багатим чагарниковим підліском та оточені луками і полями, або (влітку) високотравні луки, порослі чагарником. Зустрічається в очеретяних займищах, в заплавних лісах, на заростаючих вирубках і гарях, в зарослих ярах і балках. Суцільних лісів уникає, тримається по узліссях і околицях. По лісосмугах проникає в степові райони.
Косуля у Чорнобильській зоні відчуження
Сучасний ареал європейської косулі охоплює Європу (включаючи Великобританію і Скандинавський півострів), Європейську частину Росії, Передкавказзя і Закавказзя, де східна межа ареалу проходить по лінії Тбілісі - Гянджа - Степанакерт - Ленкорань, і Передню Азію, де включає Туреччину, гори на північному заході Сирії, північний схід Іраку і захід Ірану (гори Загрос і райони, що примикають до Каспійського моря).
Є типови представниклм льодовикового періоду зони ЧАЕС. Є у достатній кількості, поширена по всій території зони відчуження.
Яких тварин можна заселити на сьогоднішній день
Рідкісна та зникаюча форма Північного оленя, що мешкає у Фінляндії та у провінції північна Корелія, Саво і Кайнуу, деякі особини іноді проникають до півдня центральної Фінляндії. У 14 столітті ареал європейського північного оленя поширювався до Луганської області України.
Фінський лісовий північний олень є однією з найбільших форм північних оленів. Тіло його 180-220 см завдовжки і 10-15 см хвіст. Самець крупніше самки, важить 150-250 кг, а самки важать близько 100 кг. Їх довгі ноги, широкі копита і більш вузькі V-образні форми роги полегшують рух по глибокому снігу в лісових місцях проживання.
Являється типовим представником фауни льодовикового періоду на території Чорнобильської зони відчуження.
Лань - це тварина середнього розміру з довжиною тіла 130-200 см, у середньому біля 140. Висота в холці - 85-110 см, но зазвічай до метра. Маса лані - 45-150 кг, у Середньому около 100 кілограмів. Лань має хвоста 15-24 см завдовжки. Самки у середньому дещо менші самців. Живе лань в групах, Які формуються за статтю - в одних самці, в других самиці та молодняк. Влітку тварини зазвічай трімаються маленькими групками чи навіть поодінці, восени збіраються у більші стада. Взимку утворюються Великі, до 80 голів, часом змішані групи, але усе ж таки як правило самці та самиці ходять окремо. До їжі лань невибаглива і харчується найрізноманітнішим рослинним кормом. Зокрема влітку харчується переважно травою - різними злаками, осокою, бобовими, парасольковими. Травою лань годується на Галявинах, луках, вирубка, виходе на сільськогосподарські угіддя. Навесні помітну частину раціону складають молоді пагоні дерев та кущів, а восени ОХОЧЕ їсть гриби, плоди, букові горішки, жолуді, лісові яблука, груші. Взимку в основному харчується гілками дерев та чагарників, часом об'їдає кору з дерев.
Є у достатній кількості у заповіднику Асканія - Нова ту на острові Бірючиому.
Туроподібна європейська паркова худоба
Покликана замінити вимерлого у дикій природі Тур (Bos primigenius). Ці тварини виведені штучним добором з домашніх порід великої рогатої худоби (предком, якої являється дикий бик Тур). На цей час, ведуться роботи з відновлення туру селекційним методом.
Тур був поширений у Європі, центральній і південно-східній Азії, північній Африці. Тварина існувала в умовах як лісів, так і степів.
Звичайний представник льодовикового періоду на території України. Туроподібна худоба потребує розселення у створені плейстоценові парки.
У плейстоценовому періоді на території України мешкав верблюд Кноблоха, який вимер приблизно 20 тисяч років тому. Сучасний ареал двогорбих верблюдів простягається майже по всій Середній Азії, включаючи північно-східний Китай. На цих територіях спокійно переносить морозні та сніжні зими. є реальним представником на заселення у Чорнобильську зону відчуження, де зможе замінити вимерлого верблюда Кноблоха.
Їх довжина доходить до 3 метрів, а висота в холці становить від 180 до 230 см. Середня вага бактріана становить від 450 до 500 кг. Бактріани активні в денний час і живуть у гаремних групах, що нараховують близько 15 тварин. Ці групи складаються з одного самця, декількох самок і їх потомства. Існують також особини, які живуть поодинці. Як і всі верблюди, бактріани є травоїдними тваринами, здатними вживати всі види рослинної їжі. Система травлення двогорбих верблюдів нагадує систему жуйних тварин, до яких їх, проте, зоологічно не відносять.
У середньому муфлони досягають довжини 130 см. Ріст 90 см, вага 50 кг у самців і 35 кг у самок.
Муфлони у зимовий час
Вид має категорію охорони (за критеріями МСОП) «Near Threatened», тобто «близький до загрозливого стану». В Україні вид має статус адвентивного, і як чужорідний вид, не може мати охоронного статусу. Найбільші групи муфлонів в Україні живуть у Гірському Криму, на острові Бірючий та у заповіднику Асканія - Нова.
Масивний великоголовий звір. Довжина тіла 180 - 250 см, висота в загривку 110 - 150 см. Має довгу темно-буру шерсть, що звисає практично до землі, так що з далека тварина здається майже квадратною. Роги згинаються до низу з боків лоба, а їх кінчики заломлені догори. Тримається не великими стадами, влітку по 5 - 7 голів, взиму по 10 - 40. Харчується трав'янистою рослинністю, рідше лишайниками. Вівцебик здатний знаходити корм навіть там, де на перший погляд нічого, окрім голих каменів і льоду.
До кінця не відомо поведінку і пристосовність вівцебиків (Ovibos moschatus) до європейського клімату, але як показує утримання їх у зоопарках Європи, вони краще переносять літню спеку ніж північні олені. Тому вівцебика не можна не розглядати як потенційну тварину для заселення у парки.
Існування проекту - "Слони та носороги" у "Чорнобильському Плейстоценовому парку".
Існування слонів та носорогів в плейстоценових парках є одним з найважливіших ознак існування здорових, збалансованих біоценозів. У парках, що розташовані у помірному поясі наявність товстошкірих - (слонів і носорогів) як правило навіть не розглядають.
На прикладі притулку для слонів, що був створений у США Тенессі http://www.pawmygosh.com/the-elephant-sanctuary/, http://www.elephants.com/aboutSanctuary.php де Азіатські та Африканські слони гуляють взимку по снігу при -15 градусах Цельсія певний час протягом дня, видно, що слони відчувають величезне задоволення від такого роду прогулянок. Також, протягом теплого періоду року слони приймають участь у житті навколишнього біоценозу. На територіїї цього притулку відвели територію лісу, де побудували для них теплі зимові будівлі, обширні вольєри в лісі та вольєри на відкритих площах, водойми для купання. З середини квітня і по середину листопада тварини знаходяться на напів вільному утриманні, де вони вільно пересуваються територією лісу і самі дбають про своє харчування. А на зиму вони повертаються в теплі приміщення з можливістю щоденного зимового вигулу у просторому вольєрі.
У вольєрах зі слонами і носорогами можуть міститися також і інші тварини парку, що створить вигляд справжнього повноцінного біоценозу. Це можуть бути: зубри, різні види оленів, муфлони, дикі коні, тури і т.д. Що буде виправдано, з причини великого потоку туристів, охочих подивитися на природу льодовикової епохи.
Вольєр для "Товстошкірих ссавців" у Чорнобильському парку, розташований на територіях що були повернені у господарське користування, тобто являються придатними для господарювавння там людини, де радіаційний фон є у межах норми або не суттєво перевищує її. Завдяки цьому у вольєрі можуть жити слони та носороги та персонал, що їх обслуговує.
Подробиці та більш детальну інформацію з фотоілюстраціями Ми виклали у розділі сайту Будівництво.
Зберегти
