Хижі ссавці
Для повноцінного існування парку льодовикового періоду, на його территорії необхідні природні регулятори чесельності травоїдних тварин - такими являються хижі ссавці. Також головним признаком збалансованих природних біомім є присутність у них видів які належать до декількох родин хижих ссавців.
Дорослий вовк має довжину тіла з головою, але без хвоста 135 - 160 см, хвоста 45 - 52 см. Висота в плечах 80 - 95 см. Середня маса виду зазвичай 45 - 60 кг. Максимальні особини важать до 90 - 100 кг.
В Україні Руда лисиця зустрічається по всій територіїї. Довжина тіла 60 - 90 см, хвоста 40 - 60 см, маса 6 - 11 кг. Мешкаю у достатній кількості на території зони відчуження.
Всеїдна. Харчується тваринною і рослинною їжею: влітку - гризунами, птахами та їх яйцями, жабами, комахами, восени - зерном вівса, ягодами, опалими плодами. Не гребує падаллю, снулою рибою та харчовими відходами. До зими Єнотовидні собаки відгодовуються, так що їх маса збільшується на два килограми і більше, і залягають у сплячку.
Єнотовидний собака - єдиний представник родини собачих, що залягає на зиму в сплячку. Сон триває з грудня - січня по лютий - березень; у відлиги він переривається. У теплі зими Єнотовидний собака зазвичай не спить. Ховається у барлозі лише у дні сильних морозів та сніжних заметілів. Справжньої зимової сплячки у Єнотовидного собаки не має, але інтенсивність обміну речовин у них знижується приблизно на 25%.
Мешкає у достатній кількості у зоні відчуження.
Самостійно заселилася у зону відчуження, потребує охорони та збільшення популяції.
Тварини цього виду ведуть наземний спосіб життя, риють підземні сховища - нори складної будови. Активні переважно у темний час доби. Мають широкий спектр живлення. Упівнічній частині свого ареалу впадають у зимову сплячку.
Борсук Європейський поширений по всі частині Європи, на схід до річки Волга, в Малій та Передній Азії, на Кавказі, півночі Ірану та Афганістану, півдні Середньої Азії.
Є звичним мешканцем зони відчуження, популяція має достатнє розселення по всій території зони відчуження.
Також мешкають і інші представники сімейства куницевих - ласка (Mustela ex grex nivalis), горностай (Mustela erminea), норка європейська (Mustela lutreola), Європейська видра (Lutra lutra), куниця лісова (Martes martes), куниця кам'яна (Martes foina) тхір лісовий (Mustela putorius), тхір степовий (Mustela eversmanni).
Довжин тіла бурих ведмедів на території Євразії становить 1,2 - 2 метри, вага 70 - 120 кілограмів. В Північній Америці бурі ведмеді в середньому більші, і серед них трапляються особини 2,5 - 3 метри у довжину, та 250 - 300 кілограмів ваги. Зрідка на території півдня Аляски та о.Кадьяк трапляються гіганти масою до 600 - 700 кілограмів.
Полювання ведмідя на дикого кабана
{youtube}https://www.youtube.com/watch?v=u8pZY1FClWY{/youtube}
Бурий ведмідь харчується переважно ягодами,плодами, горіхами, зеленими рослинами, комахами, рибою (особливо під час масового нересту), падлом. Полює на копитних тварин, таких як косулі, лосі, олені, кабани.
Самостійно повернувся у чорнобильську зону відчуження, має не велику популяцію, тому потребує розселення для збільшення популяції, а токож охорони.
Хижі ссавці які винещині у зоні ЧАЕС та потребують повторного заселення.
Лісова кішки має розміри більші ніж у домашньої кішки. Має товстий пухнастий хвіст та чорну смугу у вздовж усього тіла. розмір тіла від 45 - до 80 сантиметрів у довжину, важать від 3 - 8 кілограмів. Середня висота близько 35 сантиметрів, довжина хвоста близько 30 сантиметрів. Поширений у лісових областях Середньої та Південної Європи, Малої Азії та Кавказу. Населяє широколистяні грабово - дубові, дубові, букові та мішані ліси. Як притулки використовує нори і дупла. Основа харчування - мишевидні гризуни, курячі птиці. Розмноження може відбуватися 2 рази на рік.
Потребує реінтродукції у достатній кількості, та охорони.
До кінця XIX століття - початку XX століття зустрічалася на Поділі, Черкащини та Житомирщини. Зникла через переслідування з боку людини.Сучасний ареал існування знаходится далеко на півночі.Один з найбільших видів своєї родини. Тіло (завдовжки 76 - 86 см, вага 11- 14, зрідка до 32 кг) кремезне, присадкувате (висота у плечах 35 -45 см), на коротких, напівстопохідних кінцівках з напіввтяжними кігтями.
Росомаха всеїдна. Часто поїдає залишки видобутку вовків та ведмедів. Росомаха у великій кількості ловить зайців біляків, а також тетерів,, рябчиків, мишоподібних гризунів. Рідше полює на великих копитних: її жертвами зазвичай стають молоді телята, поранені або хворі тварини. Може відбити здобич у інших хижаків (вовків, рисей). Ловить рибу у водоймищ або під час нересту, охоче підберає снулу рибу. Полює на птахів, хапаючи них на землі, коли ті сплять або сидять на гніздах. Є санітаром, знищуючи слабких та хворих тварин. Потребує реінтродукції та охорони.
Хижі ссавці вимерлі в льодовикову епоху з территорії сучасної України:
Печерний лев (Panthera leo spelaea), Печерна гієна (Crocuta crocuta spelaea), Червоний вовк (Cuon alpinus), малий та великий печерні ведмеді (Ursus spelaeus), леопард, європейський гепард (Acinonyx pardinensis), гомотерій (Homotherium).
Що планується зробити?
Для існування повноцінного біоценозу необхідні верховні великі хижі ссавці: ведмеді, кішки, вовчі, куницеві, гієнові. Їх присутність допоможе вирішити проблему великої та не конгтрольованої чисельності вовків та здичавілих собак, які становлять загрозу для копитних.
За умови відновлення нормальної щільності та чисельності диких копитних в зоні відчуження серед хижих тварин, найбільш важливою представляється інтродукція на заміну вимерлого Печерного лева (Panthera leo spelaea) якого - небудь із сучасних великих котячих. Для цієї мети на території парку, при розробці необхідних програм по адаптації та засобів безпеки населення в околицях зони відчуження можна заселити і акліматизувати Panthera leo persica - Азіатський лев /(Panthera leo) - Африканський лев.
Panthera leo persica - Азіатський лев / (Panthera leo)- Африканський лев
Найбільш цікавою та складною видається перспектива акліматизації у парку Азіатських або Африканських левів. Подібно тигру, лев зовсім не є тропічним видом, а пристосований до проживання в усих кліматичних зонах. Але у помірних широтах він був колись винищений, зберігся лише в Африці та Індії. На всій території сучасної України нещодавно мешкали Печерні леви, що виконували ту саму екологічну роль, яку зараз виконують леви Африки, а саме - роль головного хижака континенту.
Це звичайно дорогий і дуже тривалий проект, який пов'язаний з адаптацією та пристосуванням левів до мінусових температур та снігового покриву.
Але, як показує досвід Новосибірського зоопарку, де леви утримуються з 1968 року - поведінка левів у зимовий період показує, що тварини віддають перевагу перебуванню на відкритому повітрі у тому числі у нічний час. Народження та виховування левенят відбувається при таких самих умовах, у яких знаходяться дорослі особини.
Майже за 40 років утримання, леви пристосувалися до перепадів температур протягом року від +36 до - 49 градусів за цельсієм. При цьому дорослі леви та малюки почуваються добре. За останні 40 років у зоопарку народилося понад 50 левенят.
Ймовірно, багато інших тварин, які вважаються здатними жити лише в теплому кліматі, реально представляють собою вцілілі тропічні форми видів, які колись займали значно ширший ареал - аж до берегів Льодовитого океану. Відповідно вони можуть бути успішно реінтродуцьовані та акліматизовані в Українських Плейстоценових парках на прикладі зони відчуження Чорнобильської АЕС, в якості заміни знищених тварин льодовикового періоду.
Маса дорослих левів становить 150-250 кілограмів у самців та 120-182 кілограми у самок. Довжина тіла досягає 170-250 сантиметрів у самців та 140-175 сантиметрів у самок. Висота у холці зазвичай становить 115-118 сантимертів у самців та 107 сантиметрів у самок. Зустрічаються особини висотою в холці до 123 сантиметрів. Довжина хвоста у левів коливається від 70 до 105 сантиметрів.
Зоопарки в усьому світі співпрацюють один з одним по програмі розведення вимираючого азіатського підвиду.
Головний видобуток лева - великі ссавці, такі як гну, зебри, буйволи. бородавочники, а в Індії лев полює за Нільгау, дикими кабанами та кількома видами оленів. Полювання на інших тварин залежить від їх наявності. В основному це копитні, з масою тіла від 50 до 300 кілограмів, наприклад Куду, Конгоні та Канни. Іноді леви можуть вживати в їжу відносно дрібних тварин, таких як газель Томпсона або Спрингбок.
У зв'язку з тим, що леви полюють у групах, вони здатні вбити багатьох великих ссавців, але в більшості випадків воліють утримуватися від атак на дорослих жирафів щоб уникнути отримання травм.
Цей експеремент потрибує розробки різноманітних програм з адаптації та акліматизації.
Передньоазіатский леопард (Panthera pardus ciscaucasica)
Основу раціону Передньоазіатського леопарда складають копитні тварини середнього розміру - такі як: олені, Джейрани, муфлони, Безоарові козли, кавказькі Гірські козли та дикі кабани. Також його раціон може включати дрібну здобич - зайці та дикобрази, дрібні хижаки, птиця та рептилії.
Заселення Передньоазіатського підвиду леопарда у Чорнобильську зону відчуження має на меті створення резервної дикої популяції. Зможе замінити вимерлу форму Європейського леопарда.
Печерна гієна (лат. Crocuta crocuta spelaea) - вимерлий підвид сучасної плямистої гієни (Crocuta crocuta), з'явилася в Європі приблизно 500 000 років тому і була широко поширена в плейстоцені Євразії, від Північного Китаю до Іспанії і Британських островів.
Печерні гієни почали поступово зникати через нестачу харчової бази та через витіснення іншими хижаками, а також людьми, приблизно 20 000 років тому, і повністю зникли із Західної Європи близько 14-11 000 років тому, а в деяких областях і раніше.
Печерна гієна сягала 1 метра висоти в плечах. Важила від 80 до 110 кілограмів.
Плямисті гієни живуть сімейними групами - кланами від 10 до 80 особин. В кланах панує суворий матріархат. Самки навіть з найнижчим становищем і дитинчата знаходяться вище самців. Доньки, виростаючи, займають наступне за матір'ю становище. Дорослі самці переходять у інший клан.
Так, як плямиста гієна є підвидом печерної гієни вона має сховані адаптивні характеристики до мінусових температур та сніжного покриву. Може бути кандидатом на заселення у північні плейстоценові парки та зокрема у парк Чорнобильської зони відчуження.
Потребує розробки програм для адаптації до мінусових температур та снігового покриву.
