Для чого був створений наш проект і що відрізняє його від багатьох вітчизняних та зарубіжних, розважально туристичних природоохоронних проектів

Автори сайту пропонують створення парку, в якому можливе поєднання понятть "Бізнесу та охорони природи". 

   Творці сайту пропонують змінити ставлення до існуючих положень особливо охоронюваних територій у вигляді заміни понять статусів "державний" Заповідник "на" Плейстоценовий парк" з усіма витікаючими організаційними та охоронними заходами.

   З точки зору бізнесу "Заповідники" - це мертві території. На сьогоднішній день життя диктує правила індустріалізації та капіталізму, де головними є потоки інвестицій у цікаві проекти, що окуповуються.

   Для повноцінного існування тваринного світу та світу бізнесу необхідно створити на території Чорнобильської зони відчуження нову структурну одиницю у вигляді особливо охоронної туристичної території нового формату, в результаті чого з'явится зацікавленість інвесторів. Це створить єдину на сьогодні можливість повноцінного існування понять - Охорони природи і бізнесу у вигляді взаємовигідного симбіозу.

   Сьогодні екологічний туризм (далі - екотуризм) та екстремальний туризм відіграють значну роль у світовій індустрії туризму. За прогнозами експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО) в XXI столітті темпи його зростання будуть як і раніше високі, а принесені доходи зроблять значний внесок у розвиток економіки багатьох країн світу, особливо тих, що розвиваються.

   Одним з найпоширеніших видів туризму, пов'язаним з природними туристичними комплексами, є сафарі.  Де натовпи туристів звичайно ж приваблює різноманітність фауни.

   Сафарі може принести економічний прибуток мешканцям  сіл та селищ, що межують з територіями парків, що змусить їх ставитися до дикої природи, як до коштовного майна, а не як до перешкоди і джерела небезпеки;
   Для урядів туристичних держав це важливе джерело доходу, частина якого може вкладатися в охорону навколишнього середовища.  

   Використання тварин в якості фото-об'єкта у сафарі- турах є економічно ефективнішим явищем, ніж їх вбивство на полюванні або заради прожитку. У національному парку Амбоселі один лев, що позує туристам, приносить кожного року 27 000 долл. США, а стадо слонів - 610 000 дол. США. Ці показники не тільки значно вище ринкової вартості шкури лева або бивнів слонів, але й економічно виправдовують витрати на охорону і відновлення популяцій цих тварин.

  Дослідження маркетингового профілю міжнародного екотуризму та екстремального туризму здійснювалося американськими консалінговими фірмами "HLA & ARA" на замовлення Міжнародного товариства еко-туризму (TIES). У результаті були отримані наступні дані, що характеризують північноамериканський ринок екотуризму:
   Вік - 35-54 роки, хоча є різні відхилення від середнього показника:

- Статева структура споживачів - 50% жінкиі 50% чоловіки;

- Освіта - як мінімум коледж;

- Бажане для подорожі суспільство - 60% подорожують удвох, 15% - сім'єю, 13% - поодинці;

- Бажана тривалість туру - 8-14 днів;

- Бажання витрачати гроші в подорожі - відзначено, що екотуристи готові витрачати в середньому на 1-1,5 тис. Дол. США більше, ніж звичайні туристи;

- Наявність атракційних елементів туру - дика природа; вивчення живої природи; піші прогулянки, трекінг; вивчення культури, історії місцевих жителів - все це викликає найбільший інтерес у досвідчених екотуристів;

- Мотиви, які спонукають відправитися у подорож - насолода пейзажем, природою; тяга до нових місць, пізнання.
  

Подальші дослідження дозволили виділити три найбільш важливих елементи екотурузму, що визначають вибір клієнта:

1) унікальність району майбутньої подорожі;
2) наявність і професіоналізм гідів;
3) можливість активного відпочинку (прогулянки, піші та кінні переходи, заняття спортивним туризмом і т.д.).
  

   Що стосується вибору способів розміщення, то 40% екотуристів бажають зупинятися в селах; 27% - у наметових таборах; 21% - у комфортабельних готелях; 33% - в інших готелях. За даними Служби туризму Канади, в пригодницькому туризмі 41% туристів прагнуть зупинятися в котеджах і хатинах, а більше 40% - у наметових таборах і біваках.
  
   За умови правильного розуміння змісту і складових екотуризму та екстремального туризму, вони сприяють соціально-економічному розвитку відсталих регіонів через:

1) створення робочих місць для місцевого населення як в туристичній індустрії, так і в суміжних галузях;
2) розвиток прибуткових галузей місцевої економіки (готельне господарство, громадське харчування, транспортний комплекс, виробництво сувенірів, народні промисли і т.д.);
3) стимулювання обміну валют;
4) розвиток сільського господарства і харчової промисловості за допомогою підвищення попиту на продукцію, що випускається, та додаткових інвестицій;
5) поліпшення роботи підприємств житлово-комунального господарства та транспорту;
6) інвестування раціонального використання туристичних ресурсів (туристичних пам'яток), у тому числі особливо охоронюваних природних територій;
7) перехід до інтенсивного сільського господарства, оскільки виникає необхідність збереження великих ділянок землі в природному стані;
8) розвиток глобальних комунікацій;
9) стимулювання охорони місцевої культурної та природної спадщини через постійну увагу до неї туристичної громадськості;
10) розвиток рекреаційного комплексу та, як наслідок, підвищення його доступності для відпочинку місцевих жителів.
 

   Практично всі види екотуризму мають незаперечні переваги перед іншими галузями господарювання у справі стимулювання соціально-економічного розвитку відсталих, насамперед гірських і сільських регіонів.
  

   По-перше, в туризмі споживач сам їде до місця надання послуги. Це призводить не тільки до припливу валюти в країну, а й «невидимому експорту» туристичних товарів та послуг. Турист сам оплачує і проходить всі необхідні для вивезення купленого товару (послуги) митні та прикордонні формальності.
  

   По-друге, механізація праці у туризмі та гостинності надзвичайно низька. За даними деяких дослідників, обслуговування одного іноземного туриста вимагає створення 10 робочих місць. Причому працюють в туризмі переважно жінки, яким важко знайти роботу в галузях спеціалізації країн, що розвиваються (добувної промисловості).
 

   Достовірність викладеного матеріалу забезпечується тривалим терміном його збору, особистим досвідом роботи автора в міжнародному пригодницькому та екологічному туризмі. В якості джерел інформації по практиці розвитку екотуризму за кордоном використовувалися публікації Міжнародного інституту навколишнього середовища і розвитку, Канадської туристичної комісії, Національного туристичного офісу Австралії, Міжнародного товариства екотуризму.

   На прикладі Кенії у 1990 році, дохід від туризму склав 467 млн. Доларів США. Це перевищує сукупний обсяг двох основних статей експорту цієї країни - чаю та кави.

   Справжня робота має на меті зробити внесок у становлення пригодницького екстремального та екологічного туризму в регіонах України та у "Зоні відчуження - Чорнобиль".